Розслідування Bihus.Info виявило масштабні проблеми з проектом автоматизованої системи управління Збройними силами України, розробленої ТОВ «Еверест Лімітед». Проект, який отримав назву «ДЗВІН», розпочався у 2016 році і обійшовся державному бюджету у 600 мільйонів гривень, однак аудит, проведений на замовлення СБУ, виявив критичні недоліки, які можуть зробити систему непридатною для використання.
Початки проекту та зміни в кошторисах
Відповідно до контракту, компанія мала розробити дослідно-конструкторську роботу, спрямовану на створення автоматизованої системи центру оперативного керівництва ЗСУ. Завдання передбачало розроблення спеціалізованого військового програмного забезпечення та обладнання кількох пунктів управління, включаючи штаби й машини, необхідною технікою.
Примітно, що до цього проекту «Еверест» не розробляв подібне програмне забезпечення. Основною діяльністю компанії була торгівля комп'ютерами, приладдям і готовим софтом. Спочатку Міноборони висловило сумніви щодо спроможності компанії виконати роботу такого масштабу. Однак рішення змінилося, коли «Еверест» запропонував залучити співвиконавців, і контракт було підписано.
Робота над проектом тривала чотири роки, протягом яких кошторис постійно зростав. Замовник і підрядник 12 разів змінювали техзавдання, що вимагало постійного коригування робочо-конструкторської документації. Саме за коригування техзавдання компанія отримала 115 мільйонів гривень — це становило 20 відсотків від загальної вартості проекту.
Значне збільшення вартості сталося через рішення чиновників потроїти кількість пунктів управління. Замість запланованих чотирьох комплексів було закуплено дванадцять, що призвело до додаткових витрат у 255 мільйонів гривень. Аудитори не знайшли обґрунтованих пояснень щодо причин саме такого збільшення кількості комплексів. На момент розслідування за проект уже виплачено 580 мільйонів гривень.
Аудит виявляє критичні недоліки
Літом 2020 року, за кілька місяців до запланованої здачі проекту, СБУ ініціювала аудиторську перевірку. Спочатку проведена фінансова перевірка, а восени — комплексний аудит усього проекту. Висновки аудиторів були категоричними: програмне забезпечення не відповідає поставленому завданню, тому подальше використання системи може виявитися взагалі недоцільним. Крім того, закупівля дванадцяти комплексів не мала обґрунтування, а переплата в 255 мільйонів гривень могла бути зайвою.
Система мала стати головним елементом Єдиної автоматизованої системи управління ЗСУ, забезпечуючи автоматизований збір і обробку інформації, оперативний обмін даними, швидке прийняття рішень, роботу з цифровими картами, захищені контури безпеки та сумісність з НАТО. Однак аудит встановив низку серйозних проблем.
Перша проблема стосується несумісності з системами НАТО. Для забезпечення взаємодії з союзниками достатньо використовувати затверджені в НАТО протоколи обміну інформацією. Однак «ДЗВІН» розроблено з використанням експериментального протоколу ADEM, який не був ратифікований як стандарт НАТО. Техзавдання передбачало використання стандарту JC3IEDM, який дійсно включений до актуального переліку стандартів НАТО (NISP). Проте з 2016 року і донині ADEM жодного разу не згадується в жодному документі NISP.
Другою проблемою є відсутність відкритих програмних інтерфейсів за міжнародними стандартами. Це ускладнює подальшу інтеграцію системи з іншим програмним забезпеченням у Єдиній системі управління ЗСУ або з будь-якими іншими продуктами, розробленими за міжнародними стандартами. Аудитори попередили про ризик додаткових витрат на постійне доопрацювання системи спеціальними кодами-перехідниками для кожного нового програмного продукту.
Третя критична проблема пов'язана з роботою цифрових карт. Карта є одним з найважливіших інструментів для військових, оскільки забезпечує ситуаційну обізнаність — розуміння актуальної поточної ситуації на полі бою. Інформація на карті має оновлюватися оперативно. Однак виявилося, що в основі «ДЗВОНУ» лежить система документообігу, тому робота з картами відбувається як робота з документами. За висновками аудиторів, така архітектура може бути ефективною для планування чи підготовки, але під час активних бойових дій не забезпечить необхідної оперативності.
Четвертою проблемою є система присвоєння грифів таємності. Грифи присвоюються не окремим документам або даним, а цілим пунктам управління, що унеможливлює оперативний і автоматичний обмін інформацією. Інформація передається автоматично лише від нижчих штабів до вищих, а у зворотному напрямку — тільки вручну. Для цього в штабі встановлено три різні сервери, по одному на кожен рівень доступу. Спеціальна особа, так звана «адміністратор безпеки», має вручну перенести дані з одного сервера на інший за допомогою флешки. В умовах активних бойових дій темпи передачі інформації і прийняття рішень залежать від швидкості перенесення флешок — що суперечить самій ідеї автоматизованої системи управління.
П'ятою проблемою є використання ліцензійного програмного забезпечення сторонніх виробників. Хоча використання готових базових рішень у нових розробках — нормальна практика, аудит виявив, що одна з закуплених програм, пакет ліцензій якої коштував 15 мільйонів гривень, по фіналу не використовується. Інша програма, яка відповідає за передачу даних між пунктами управління, не проходила спецперевірку на предмет захисту інформації. Крім того, залишається невирішеним питання подальшого використання стороннього ліцензійного софту — якщо систему запровадять в армії, то за кожну наступну ліцензію на кожен комп'ютер доведеться платити повторно.
Особи, відповідальні за рішення
Аудит встановив конкретний перелік осіб, які приймали рішення по проекту і підписували відповідні документи. Офіційно замовником виступало Міністерство оборони України, яке платило гроші по контракту. Однак від початку проектом керували чиновники Генштабу.
Контракт з компанією без досвіду розробки таких систем підписав генерал Володимир Рапко, тодішній начальник військ зв'язку Генштабу ЗСУ. Ідея потроїти кількість комплектів походить із доповіді, підготованої в Управлінні розвитку автоматизації під командуванням полковника Віктора Артиховича. Цю доповідь представив у Генштабі заступник начальника Генштабу генерал Радіон Тимошенко, а погодив тодішній начальник Генштабу Віктор Муженко. Підписи Рапка й Артиховича стоять під Актами прийому робіт по всіх етапах розробки «ДЗВОНУ», крім останнього, оскільки останній етап так і не був завершений.
Зривання здачі проекту
Паралельно з аудитом у жовтні 2020 року підійшли строки здачі проекту в цілому. До Комісії з прийому етапу вперше увійшли програмісти зі спеціалізованої айтішної спецчастини ЗСУ — Центру впровадження та супроводження автоматизованих систем оперативного (бойового) управління, створеного на основі волонтерського проекту «Аеророзвідка». Виявивши цілу низку проблем і недоліків, вони відмовилися підписувати загальний протокол і склали окремі думки. Через це процес прийому зірвався, і питання застрягло на півроку.
«Еверест» уже подав до суду з вимогою прийняти роботу. За даними Bihus.Info, у Бюро розслідувань і кримінальних переслідувань наразі розглядаються щонайменше два кримінальні провадження по «Дзвону».
Позиції сторін
У Генштабі запит журналістів про коментар проігнорували. Міноборони зазначила, що передала матеріали аудиту в ДБР і не може прийняти рішення по «Дзвону», доки не завершиться слідство.
Директор ТОВ «Еверест» Володимир Пастухов спочатку призначав журналістам зустріч, а потім скасовував. Зрештою компанія прислала письмову відповідь, в якій заперечує, що інформація про недоліки системи відповідає дійсності. Поговорити про «Дзвін» детальніше Пастухов відмовився.