Радянська спадщина у сфері державної таємниці продовжує впливати на оборонні закупівлі України. Замість того щоб сприяти безпеці, надмірна засекреченість перешкоджає розвитку ринкової конкуренції, призводить до перевитрат бюджету і обмежує громадський контроль, показує аналіз Bihus.Info.
Правова база та практика
Законодавство про державну таємницю регулюється Законом України «Про державну таємницю». Він встановлює принцип, що закупівля товарів, робіт і послуг оборонного призначення для Збройних Сил належить до державної таємниці. Детальніший перелік формує СБУ у Зводі відомостей, що становлять державну таємницю. Згідно з цим документом, грифи «таємно» і «цілком таємно» присвоюються інформації про найменування, кількість, потребу та вартість озброєння — військової техніки, боєприпасів, комплектуючих, запчастин та матеріалів.
Парадокс полягає в тому, що сам закон формулює норму м'якше, ніж вона застосовується на практиці. Закон говорить про інформацію, що «МОЖЕ бути віднесена до державної таємниці». Однак упродовж років це слово трактується як обов'язкове, і державне оборонне замовлення потрапляє під гриф майже автоматично.
Чому засекречується непотрібне
Артур Переверзєв, екс-радник Міністра оборони, вказує на невідповідність між тим, що насправді потребує захисту, і тим, що засекречується. «Конкретно нашій номенклатурі ми можемо відкрито закуповувати 80% і більше», — говорить він. Ракетні програми та окремі технологічні розробки дійсно можуть бути таємними, але звичайне озброєння та військова техніка, за його словами, не потребують засекреченості.
З 20 мільярдів гривень, що йдуть на озброєння і військову техніку, лише півтора-два мільярди спрямовуються на те, що можна назвати новітніми технологіями. Абсолютна більшість цих коштів йде на модернізацію застарілої техніки — БТР, танків, звичайної зброї, яка перебуває на озброєнні десяток років. Тактико-технічні характеристики такої техніки давно відомі всім, включаючи противника, тому засекречування не має практичного сенсу.
Психологія страху
Експерти пояснюють категоричне тлумачення закону психологічними факторами: вкоріненою радянською звичкою та страхом взяти на себе відповідальність. Олена Трегуб, генеральний секретар Незалежного антикорупційного комітету з питань оборони, описує дилему чиновника: якщо він «пересекретить» інформацію, йому загрожує штраф у розмірі 1700 гривень максимум; якщо він «недосекретить» — це може призвести до восьми років ув'язнення. Природно, що в такій ситуації чиновник вибирає перестраховку.
Інформація все одно стає публічною
Парадоксально, але засекречена інформація з контрактів рано чи пізно стає відкритою. Це відбувається, коли чиновники на камеру передають закуплену техніку, яку потім показують у новинах, або коли розгортається скандал навколо розслідувань закупівель правоохоронними органами. Таким чином, звична практика засекреченості має сумнівні наслідки для армії та оборонної промисловості.
Відсутність прозорої ринкової конкуренції серед виробників і постачальників призводить до перевитрат бюджетних коштів або закупівлі товарів, робіт і послуг, які не відповідають потребам армії.
Американський досвід
У США оборонні бюджети та закупівлі практично повністю відкриті, за винятком деяких операцій розвідки та Сил спеціальних операцій. Навіть при фінансуванні нових розробок частина інформації залишається публічною, а боротьба за контракти — конкурентною.
Бен Ходжес, екс-командувач Військ США у Європі, пояснює: «У США весь бюджет повністю прозорий, за двома винятками — спеціальні операції та розвідка, які мають певні можливості, що не повинні стати публічними. Про все інше можна просто зайти в Інтернет і знайти кожен рядок з сотень сторінок бюджету».
США також використовують DARPA — агентство для заохочення приватних досліджень та розробок. Департамент оборони оголошує про потребу в певній системі, публікує вимоги, і це стає відомо всім потенційним постачальникам. Це постійний процес, який дозволяє компаніям розуміти, що намагаються зробити різні служби та департаменти.
Реформа, що не відбулася
У липні минулого року парламент проголосував новий Закон України «Про оборонні закупівлі», який мав реформувати галузь. Закон передбачав запуск процесу розсекречення старих, вже виконаних контрактів, а також виведення з-під грифу закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для Збройних Сил.
Однак на етапі правок у комітетах відповідний абзац за невизначених обставин перемістили зі списку того, що не становить таємницю, до пункту з переліком того, що становить. Таким чином, у питанні засекреченості все залишилося без змін.