Аудіозаписи, проаналізовані Bihus.Info, розкривають механізм передачі стратегічного українського нафтопродуктопроводу від державного контролю до швейцарської компанії, пов'язаної з Віктором Медведчуком. Матеріали свідчать про залучення до цього процесу впливових осіб на найвищих рівнях влади.
Процес передачі труби розпочався у лютому 2015 року, коли українські суди вже майже завершили передачу трубопроводу від російської "Транснєфті" на користь Фонду держмайна України. 25 лютого того року Медведчук обговорював трубу з керівництвом російської компанії, згадуючи про розмову з особою, яку називав "нашим головним" і "керівником тут, в Києві". За спостереженням журналістів, цей вираз Медведчук вживав, коли говорив про тодішнього президента України Петра Порошенка, посилаючись на його закордонні та регіональні поїздки, які збігаються з датами розмов.
Наступного дня, 26 лютого, Медведчук повідомив про зустріч з "нашим головним", який "повідомив конкретику". За інформацією журналістів, того дня Медведчук перебував у Києві, повернувшись із закордонної поїздки 25 лютого.
З аудіозаписів випливає план: трубопровід мав повернутися під контроль росіян, які потім продали б його іншій компанії. Медведчук пропонував на роль "представника" цієї компанії нардепа Тараса Козака, який на той час представляв Опоблок у парламенті, а згодом перейшов до ОПЗЖ. Обидва аспекти плану — повернення труби та участь Козака — були, судячи з плівок, узгоджені з "керівником" у Києві.
Повіротна точка сталася 17 березня 2015 року, коли Вищий господарський суд ухвалив рішення про остаточну українізацію трубопроводу. Однак цей судовий вердикт не зупинив процес. Наступного дня Медведчук обіцяв голові "Транснєфті" особисто з'ясувати ситуацію, а через три години знову зв'язався з російською компанією, заявивши, що план залишається незмінним попри судове рішення.
Рішення трьох судових інстанцій про націоналізацію були скасовані. 21 квітня 2015 року суддя рівненського господарського суду Ярослава Гудзенко за одне засідання по суті повернула трубопровід росіянам, скасувавши фактично завершену націоналізацію. Медведчук постійно посилався на домовленість з киян ською особою, яка мала бути зацікавлена в цьому результаті.
Після повернення трубопроводу росіянам розпочався процес його переоформлення. У серпні 2015 року з'явився "покупець" — швейцарська компанія International Trading Partners, зареєстрована в Сен-Галлені. За даними Bihus.Info, Медведчук і Козак відвідали це місто в січні 2015 року. Власником компанії значився Анатолій Шефер, який через кілька посередників пов'язаний з братом Віктора Медведчука. У грудні 2015 року Антимонопольний комітет України погодив продаж, а навесні 2016 року угода була завершена.
Журналісти припускають, що мотивація для участі впливової київської особи могла бути пов'язана з планом обміну трубопроводу на завод, який Росія раніше націоналізувала. Редакція має обґрунтоване припущення, що йдеться про Севастопольський морський завод, який раніше належав структурам Петра Порошенка, а потім перейшов у федеральну власність Росії.
У 2016 році частину залишків старого дизелю з трубопроводу продали Міністерству оборони України. Для цієї закупівлі довелося змінювати технічний регламент, оскільки такий застарілий тип палива вже не дозволялося купувати за стандартними процедурами.
Плівки також фіксують, що Медведчук найімовірніше контролював діяльність дизельного трейдера та власника автозаправок "Глуско" — компанії "Протон Енерджі Груп". На одному з записів заступник голови уряду РФ Дмитро Козак надиктовує Медведчуку текст розписки, якою той мав визнати контроль над компанією і особисто гарантувати, що "Протон" буде продавати паливо лише контрагентам, узгодженим з російськими спецслужбами.
На запит Bihus.Info Віктор Медведчук заперечив будь-яку причетність до судових рішень, заявивши: "Никогда не было такого, чтоб я кому-то гарантировал, тем более в отношении судебных решений. Не занимался судами, в т.ч. и в решении того вопроса, о котором вы спрашивали".
Петро Порошенко в розмові з редакцією звів усі комерційні питання до обміну полоненими, назвавши матеріал журналістів маніпуляцією або брехнею. Він наголосив на тому, що його команда повернула понад 3 тисячі заручників, і заявив, що "вся решта позиций – это есть сплошная ложь".
Однак у 2016 році інші журналісти отримували від джерел свідчення про можливий інтерес Порошенка в питаннях приватизації трубопроводу. Редактор видання "Наші гроші" Юрій Ніколов розповідав про чутки на ринку, що дизельний трубопровід мав подвійне призначення: фінансування оточення Медведчука та своєрідна "подяка" від путінського оточення українському президенту за втрату судноремонтного заводу у Севастополі. За цією версією, оточення Порошенка отримало частку в маржі поставок дизелю з Росії по трубопроводу.
