Четверта частина телефонних записів нардепа Віктора Медведчука, отриманих Bihus.Info, розкриває його участь у низці економічних переговорів, які офіційно не входили до його мандата. Президент Петро Порошенко неодноразово стверджував, що залучав Медведчука виключно для обміну полоненими, однак аудіозаписи свідчать про його активну роль у газових контрактах, імпорті електроенергії та інших бізнес-операціях.
Газові переговори та президентські домовленості
У жовтні 2014 року офіційні переговори щодо так званого «зимового газового пакету» проводилися в Брюсселі між українським «Нафтогазом», російським «Газпромом» та міністерствами енергетики обох країн. Згідно з записами та даними про перельоти Медведчука, він напередодні офіційних переговорів відвідав Сочі, де, ймовірно, перебував президент РФ Володимир Путін, а потім Москву для зустрічей з главою «Газпрома» Олексієм Міллером та російським міністром енергетики Олександром Новаком.
На записах звучить обговорення деталей контракту, в ході якого два президенти через посередництво Медведчука домовилися, що українська делегація не висуватиме радикальних вимог щодо окремих пунктів угоди. Однак під час переговорів у Брюсселі російські посадовці звернулися до Медведчука зі скаргами, що українська сторона, всупереч попереднім домовленостям, висуває несподівані та жорсткі вимоги щодо змін у контракті.
Росіяни пропонували знизити ціну на газ, але українська делегація наполягала на закріпленні цієї знижки прямо в контракті. Така позиція відповідала позиції уряду, оскільки Україна вже судилася з Росією в міжнародному арбітражі щодо завищених цін у попередні роки. Вписання знижки в контракт означало б для Росії визнання позову та програш судового процесу. Тому російська сторона пропонувала закріпити обіцянку знижки політичною угодою між урядами.
Упродовж вечора переговорів росіяни через Медведчука просили нагадати Порошенку про попередні домовленості та просили президента особисто подзвонити українській делегації для корекції її позиції. Зрештою українська сторона поступилася, а наступного дня на записах Медведчук і Новак сміються з того, що Україна погодилася на гарантії, які насправді нічого не гарантували.
Електроенергія та кіпрська «прокладка»
По завершенню газових переговорів Медведчук долучився до переговорів щодо імпорту електроенергії з Росії. Восени 2014 року Україна зіткнулася з дефіцитом електроенергії, тому вела переговори з Росією. Водночас Москві потрібно було забезпечити електрикою окупований Крим, який залежав від матерікового постачання практично повністю. Тому Росії потрібен був подвійний контракт: продавати Україні електрику так, щоб та її постачала в Крим.
Незадовго до підписання контракту видання «Українська правда» оприлюднило інформацію про намагання «встромити» в угоду посередника – кіпрську компанію, яку нібито контролював енергетичний бізнесмен Костянтин Григоришин, бізнес-партнер Петра Порошенка. Президент тоді заявив, що ця інформація не відповідає дійсності, і контракт дійсно підписали напряму з державним «Укрінтеренерго».
Однак записи телефонних розмов підтверджують, що така схема дійсно планувалася. У листопаді-грудні 2014 року Медведчук неодноразово обговорював деталі контракту із заступником голови уряду РФ Дмитром Козаком. Через міністра енергетики Новака він домовлявся про зустріч для себе, нардепа Тараса Козака та Костянтина Григоришина з Каріною Цуркан, топ-менеджеркою російської компанії «ІНТЕР РАО», яка мала продавати електрику Україні.
У розмовах Медведчук проговорює, що контракт треба укласти з врахуванням посередництва кіпрської фірми, яку контролює Григоришин і яку нібито особисто «дав» Порошенко. До останнього обговорювалася саме ця схема, однак зрештою контракт таки уклали напряму. Записи не містять пояснення причин зміни плану, але він змінився одразу після публікації журналістського розслідування.
Офіційний мандат та його привілеї
Наприкінці грудня 2014 року Медведчук офіційно отримав статус переговорника від України по обміну полоненими з так званими ЛДНР. Першим про це заявив один з ватажків бойовиків т.з. ДНР Олександр Захарченко. Наступного дня СБУ заявила, що це вони вирішили «інкорпорувати до цієї роботи Віктора Медведчука». Петро Порошенко у публічних заявах також притримувався версії про надання такого мандату саме СБУ.
Однак на записах, за 10 днів до цих публічних заяв, у розмові з помічником Путіна Владиславом Сурковим сам Медведчук говорить, що попросив його займатися полоненими саме президент України Порошенко.
Офіційна роль надала Медведчуку значні привілеї: дозвіл на регулярні прямі польоти з Києва до Москви, легалізований контакт з бойовиками та публічний статус «рятівника заручників». Однак ефективність його роботи викликає питання. До офіційного входження Медведчука у процес обміну з вересня по грудень 2014 року Україні вдалося повернути півтори тисячи громадян. За наступні роки до квітня 2019-го було звільнено трохи більше трьох тисяч людей.
Заважання та контроль процесу
Згідно з телефонними розмовами, Медведчук міг заважати іншим українським учасникам процесу та підбурював переговорників від так званих ЛДНР проводити обміни виключно через нього. Показовим є діалог між Медведчуком та відповідальною за обміни в т.зв. ЛНР Ольгою Кобцевою, в ході якого вона скаржиться на спроби української сторони провести обмін у форматі «7 на 1». Медведчук не дозволяє відпустити людей і в подальшому радіє зриву цих перемовин.
Савченко та «Рахман»
Серед записів немає таких, що свідчили б про організацію Медведчуком самого обміну Надії Савченко, але є розмови з прессекретарем Путіна Дмітрієм Пєсковим. На них Медведчук скаржиться, що його в день обміну Савченко не показали у новинах поруч із Путіним. За словами Путіна, ідея задіяти в цій історії вдов нібито вбитих Савченком чоловіків належала саме Медведчуку. В день обміну Путін провів зустріч із цими жінками, на якій був присутній Медведчук, про це повідомляли російські новини, але на відео, що тиражувалося, Медведчука обрізали з кадру. Медведчук неодноразово просив Пєскова знайти відео, де його видно, та показати його в наступних випусках новин, називаючи це «найважливішим моментом».
Щодо визволення «кіборга» Андрія Гречанова («Рахман»), то Медведчук не займався цим від початку. Гречанов потрапив у полон у липні 2015 року, а вже у серпні спроби витягти його почав Олексій Мочанов, товариш Гречанова та радник міністра оборони. За словами Мочанова, бойовики були готові віддати Гречанова в обмін на російського кадрового офіцера Старкова, якого взяли в полон українські військові. Однак українська сторона заявила, що Старков повинен пройти через суд, і обмін затягувався.
Віктор Медведчук у середині вересня взагалі не знав, де саме знаходиться Гречанов, і відмовлявся від пропозицій бойовиків обміняти його на Старкова. Однак наприкінці листопада в розмовах з «міністром оборони» т.зв. ДНР Володимиром Кононовим різко почав називати цей обмін надважливим, наголошуючи на своїй активній участі та домовленостях «перших осіб двох держав», а також вимагав не віддавати «Рахмана» Мочанову.
На записах показово, що Медведчук акцентував увагу на створенні прецеденту: російський майор Старков був засуджений в Україні, але помилуваний Петром Порошенком. За словами Медведчука, таке помилування є прецедентом як перше помилування безпосереднього учасника війни.
Записи також свідчать, що Медведчук на вимогу української сторони зупинив уже домовлений обмін Гречанова і Старкова через нібито витік інформації та ситуацію з Мочановим. В результаті Гречанов ще дві доби провів у полоні. Процес пройшов таємно, і перші камери зустріли його у аеропорту «Бориспіль», куди його доставили одразу після обміну. Там він чекав прильоту Петра Порошенка з Франції.
Під час зустрічі «Рахману» дали можливість подзвонити рідним, а Порошенко заявив, що фінальне рішення про його обмін приймалося у Франції, після того як він нібито попросив лідерів європейських країн натиснути на Володимира Путіна.
Цікаво, що, як свідчать записи, домовляючись про обмін на 28 листопада, Медведчук передавав бойовикам, що бажаний час для України – не пізніше обіду, але ті наполягли на вечорі. Президент Порошенко 29 листопада мав бути вже у Франції, де, як він заявив пізніше, переймався долею «Рахмана». В такому випадку він не міг би публічно зустріти військовослужбовця в разі успішного обміну ввечері 28-го. В результаті обмін саме в цей день було скасовано.
