Аналіз фінансового звіту політичної партії «Слуга народу» за третій квартал 2020 року, опублікованого Національним агентством з питань запобігання корупції, виявив низку аномалій у джерелах партійного фінансування. За даними журналістів Bihus.Info, від фізичних осіб партія отримала понад 41 мільйон гривень у вигляді пожертв, однак значна частина цих внесків походила від людей, які, за їхніми власними твердженнями, не мали змоги робити такі платежі.
Нетішинський феномен
Чверть усіх внесків надійшла від мешканців Нетішина у Хмельницькій області. Найбільший внесок у звіті партії зафіксовано на ім'я Галини Скіженок — майже 1,5 мільйона гривень. Жінка працює бухгалтеркою і проживає в багатоповерховому будинку разом з чоловіком-столяром. Під час розмови з журналістами Скіженок стверджувала, що це її особисті накопичення, а пожертву вона зробила за власним бажанням.
Другий значний донор з того ж міста — Віктор Гордєєв, який передав партії майже два мільйони гривень. За інформацією сусідів, чоловік займається торгівлею рибою на місцевому ринку. Під час спілкування з журналістами Гордєєв спочатку не зрозумів, про які саме кошти йдеться, але згодом підтвердив факт внеску. Походження суми він не пояснив.
Політичні метаморфози
У вересні 2020 року мільйон гривень партії пожертвував Віталій Каленюк, зареєстрований у Нетішині як фізична особа-підприємець. Однак вже в жовтні того ж року, під час місцевих виборів, цей чоловік балотувався в депутати місцевої ради від партії «Європейська солідарність». Під час розмови з журналістами Каленюк заперечував факт пожертви «Слузі народу», водночас запевняючи, що такі кошти в нього є. На запитання про цей неоднозначний політичний крок він пояснив, що перейшов до «Європейської солідарності» тому, що «Слуга народу» його в список кандидатів не запросила.
Київські аномалії
Значні внески надходили й від киян. Подружжя пенсіонерів Марія та Василь Шилько, за даними звіту, передали партії по майже 400 тисяч гривень кожен. Однак під час розмови з журналістами Марія Шилько категорично заперечила цей факт, заявивши, що в родини просто немає таких коштів.
Подібна ситуація виникла з Ігором Купрійцем з Києва, якому у звіті партії приписано пожертву майже мільйона гривень. За словами батьків Купрійця, їхній син працює звичайним менеджером у якійсь компанії і не мав би можливості робити такі внески.
Системна проблема
Законодавство України передбачає чіткі правила фінансування політичних партій. Партії можуть отримувати державне фінансування, якщо потрапили до парламенту, а також збирати пожертви від фізичних та юридичних осіб. Суми внесків суворо регламентовані, а основна вимога полягає в тому, що внескодавець має вносити кошти особисто й мати змогу пояснити їхнє походження.
Практика показує, що політичні партії регулярно порушують цю вимогу, використовуючи так звані «фейкові пожертви». Журналісти Bihus.Info раніше документували подібні схеми у партій «Батьківщина» та «Слуга народу». У першому випадку донорами значилися касирка супермаркету, майстриня манікюру з Кіровоградської області та звичайні пенсіонери. У другому — працівник грузинського кафе на окраїні Києва, продавчиня нижньої білизни та чоловік, якого неодноразово притягали до відповідальності за крадіжки в магазинах.
Наглядові органи та перешкоди
Порушення правил партійного фінансування передбачають як адміністративну, так і кримінальну відповідальність. За дотриманням цих норм повинно стежити Національне агентство з питань запобігання корупції. Однак з початку 2020 року контроль ускладнився: політичним партіям дозволили не подавати фінансову звітність на період дії карантину в Україні. За даними журналістів, багато партій зловживають цим правом, або взагалі не подаючи звітів, або робячи це з істотним запізненням.