Кожні вибори супроводжуються гучними заявами політиків про необхідність боротьби з підкупом виборців та незаконною агітацією. Однак реальна практика застосування покарань за такі порушення на Запоріжжі свідчить про системну неефективність правоохоронної та судової систем.
Мізерні штрафи за агітаційні порушення
Українське законодавство чітко визначає вимоги до передвиборної агітації та передбачає адміністративні санкції за їх порушення. Проте на практиці ці норми працюють вкрай слабко. Аналіз запорізьких судових справ останніх років показує, що навіть коли порушення доводяться, покарання часто виявляються настільки незначними, що втрачають будь-який превентивний ефект.
Під час виборів 2019 року в місті Токмак жінка розмістила агітаційні плакати за кандидатів від партії «Опозиційна платформа – За життя» без обов'язкової інформації про установу, що здійснила друк, та тираж. Суд визнав її винною, але штраф становив лише 51 гривню – суму, еквівалентну двом чашкам кави або кільком поїздкам у метро.
Подібна ситуація повторилася в Василівці під час президентських виборів. На білборді з агітацією також відсутня була інформація про тираж та відповідального за друк. Винна особа отримала той же штраф – 51 гривню. Дещо більший штраф у 340 гривень виписали директору фірми, який розмістив агітацію партії «За життя» та Володимира Буряка в Запоріжжі.
Однак такі випадки – скоріше виключення. Більшість справ закінчуються без будь-яких наслідків через нібито відсутність складу адміністративного правопорушення. Причинами часто стають незрозумілий почерк у протоколі, відсутність посилань на докази або неповний перелік матеріалів, що поширювалися з порушенням.
Одна зі справ стосувалася порушення «дня тиші» під час президентських виборів 2019 року. У наметі однієї з організацій в день, коли агітація була заборонена, роздавали газету з портретами кандидатів. Суд першої інстанції визнав порушення та призначив штраф. Однак апеляційна інстанція скасувала постанову, дійшовши висновку, що інформація в газеті була датована 2018 роком і не мала відношення до виборів, а також дублювала матеріали з Інтернету.
Експертка з партійних фінансів Юлія Зальцберг вважає, що проблема полягає не лише в розмірах штрафів, але й у механізмі їх застосування. «Штрафи однозначно потрібно збільшувати. Санкції повинні бути пропорційними, і можливо, варто санкцію прив'язувати до суми правопорушення. Але проблема не тільки із «малими» штрафами, а й з правозастосуванням. Орган, який складає протокол, не завжди може ефективно реагувати», – зазначає експертка.
Адміністративний ресурс: різні судові рішення для однакових порушень
Використання адміністративного ресурсу під час виборів залишається поширеною практикою. У 2019 році мережа ОПОРА моніторила сайти районних адміністрацій Запорізької області та виявила ознаки можливої агітації за кандидата в Президенти Петра Порошенка та проти Володимира Зеленського на 17 сайтах.
Інспекторка Якимівської РДА розмістила на сайті статтю з офіційного веб-сайту Президента України. Суд визнав її винною та призначив штраф у 850 гривень, дійшовши висновку, що матеріал про участь у виборах особи з можливою наркотичною залежністю не є актуальною суспільною проблемою, а являє собою антиагітаційний матеріал.
Однак держслужбовці Білецької та Розівської РДА, які розмістили ту саму статтю з президентського сайту, не отримали покарання. Суд не побачив у їхніх діях складу адміністративного правопорушення.
На сайті Запорізької РДА був розміщений виступ кандидата на політичному ток-шоу «Свобода слова» з коментарями агітаційного характеру. Суд закрив справу, вважаючи, що матеріал не містив прямих закликів голосувати або не голосувати за певного кандидата, а отже не являв собою агітацію.
Такі суперечливі рішення щодо ідентичних ситуацій демонструють непослідовність судової практики та створюють умови для подальшого використання адміністративного ресурсу.
Порушення під час місцевих виборів 2020 року
Осінню 2020 року під час місцевих виборів поліція зафіксувала десятки заяв про порушення виборчого процесу, більшість з яких стосувалися агітації.
Керівник муніципального телеканалу випустив в ефір програму в день голосування за участю діючого мера та учасника виборчого процесу Володимира Буряка. Кандидат розповідав про розвиток міста, відкриття нового терміналу КП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя», реалізацію проєкту «Безконтактна оплата за проїзд» та звернувся до городян із закликом щодо активної участі у виборах. Суд закрив справу, вважаючи, що звернення Буряка не може бути визнано передвиборною агітацією, а являє собою звернення громадянина України, який має право бути обраним.
На зупинці «Сталеварів» розмістили політичну рекламу «Опозиційного блоку», хоча розміщення такої реклами на зупинках заборонене. Виявилося, що рекламу повісив орендар тимчасових споруд і зняв її після спілкування з поліцейськими. Суд вирішив, що усного попередження достатньо, оскільки правопорушення малозначиме, і закрив провадження.
Агітація в Інтернеті: контроль неможливий
Проблема агітації в соціальних мережах залишається практично невирішеною. Так звані «дні тиші», коли будь-яка агітація заборонена, легко обходяться за порогами Facebook та інших платформ. Прикладів порушень безліч, але впливу на них немає.
Юлія Зальцберг вважає це серйозною проблемою: «Агітація у Facebook – це величезна проблема. Однак на Facebook не поширюються українське законодавство і не може регулювати їх діяльність. Великим проривом уже є те, що з весни 2019 року у Facebook рекламні оголошення, пов'язані з політикою, зберігаються в Бібліотеці політичної реклами. На мою думку, потрібно дозволити агітувати в день тиші принаймні в Інтернеті, оскільки прослідкувати все – неможливо. Головне контролювати, щоб такі витрати здійснювалися за рахунок коштів виборчого фонду і відображалися потім у звітах».
Аналітик Руху «Чесно» Ігор Фещенко погоджується, що контроль онлайн-агітації практично неможливий, а навіть якщо його здійснювати, збір фактажу коштуватиме більше, ніж розмір штрафу за порушення. «Очевидно, що наслідком проникнення Інтернету та соцмереж у наше життя є й онлайн-агітація в «день тиші». Ясна річ, що для того щоб не залишати «слідів» така агітація оплачується не з виборчих фондів, а в інший спосіб, що негативно впливає на прозорість та підзвітність партій», – додає Фещенко.
Підкуп виборців: від гречки до окулярів
Роздача продуктів, послуг та товарів з метою отримання голосів виборців залишається поширеною практикою. Найчастіше жертвами таких схем стають пенсіонери, чиї мізерні доходи не дозволяють їм відмовитися від додаткових благ.
У 2019 році представники «Опозиційного блоку» та партії «За життя» нібито використовували муніципальний транспорт для підвезення мешканців міста на платні обіди, роздавали агітаційні пакети та окуляри для зору. У Бердянську «Опозиційна платформа – за життя» розповсюджувала аптечки з препаратами. Поліція звернулася до суду з клопотанням про арешт майна як доказу підкупу, однак суд у клопотанні відмовив.
Та ж партія роздавала пенсіонерам окуляри у селах Нове та Новогоріка. Всі комплекти містили візуальні зображення назви та символіки партії «Опозиційна платформа – За життя», а також прізвище кандидата. Однак у суді партійцям вдалося довести, що вартість окулярів становила 50 гривень, що менше 3% тодішнього розміру мінімальної зарплатні, а отже роздача таких речей не може вважатися непрямим підкупом.
У Мар'ївці голос за кандидата оцінили в продуктовий пакет. Житель села розповів, що до його домівки приїхала невідома жінка і запропонувала пакет з продуктами за голос на користь кандидата на посаду сільського голови. Про схожу ситуацію розповіла й інша жінка. Однак поліція вирішила, що немає підстав для внесення заяв до ЄРДР, оскільки викладені в них факти не були підтверджені.
Системна неефективність
Значна кількість випадків підкупу виборців потрапляє максимум в об'єктиви журналістів чи в звіти спостерігачів, але не доходить до правоохоронців. Ті ж історії, які все ж таки фіксуються, часто закінчуються без будь-яких наслідків.
Виходить, що покарання за поширені та доволі очевидні порушення під час виборів або взагалі відсутні, або настільки мізерні, що не можуть відбити бажання повторювати їх. Одні й ті ж механізми використовуються часто одними й тим ж людьми від виборів до виборів. Порушення фіксуються, але швидко забуваються, лишаючи про себе згадки лише в протоколах чи звітах експертів.
Аналітика створена завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID) у рамках проєкту, який реалізовується ГО «Канцелярська Сотня» за підтримки проєкту USAID «ВзаємоДія». Зміст є виключною відповідальністю авторів і необов'язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.