Державний концерн «Укроборонпром» розпочав серійне виробництво гранатометних боєприпасів ВОГ-17В. Виготовлятимуть їх на заводі «Імпульс» у Шостці спільно з приватною компанією ТОВ «Спеціальне конструкторське бюро «Вектор-В», яка розробила цей снаряд.
За даними Bihus.Info, боєприпаси отримали допуск від Міністерства оборони у лютому 2020 року. У серпні того ж року МОУ та Збройні сили України прийняли спільне рішення про відкриття дослідно-конструкторської роботи «Мигдаль» для офіційного оформлення вже готової розробки. Влітку 2021 року проводилися державні випробування. Наказ про прийняття виробу на озброєння готується.
На виробництво боєприпасів на потужностях «Імпульсу» планують витратити 1,5 мільярда гривень з програми державних гарантій. Обсяг відрахувань компанії «Вектор-В» за розробку не розголошується.
Компанію заснував улітку 2018 року Віталій Жуков, який став центральною фігурою журналістського розслідування про корупцію в оборонній сфері. За матеріалами розслідування «Армія. Друзі. Бабки», Жуков разом із партнерами продавав оборонним заводам запчастини за завищеними цінами, а отримані прибутки розподіляли як відкати посадовцям концерну та хабарі правоохоронцям.
Наразі основним власником «Вектора» оформлена теща Жукова, однак сам Жуков залишається директором компанії та представляє її на офіційних заходах та виставках. Заступник гендиректора концерну з безпеки Роман Забарчук заявив, що «Концерн не має жодного рішення суду або юридичних підстав, які б забороняли Концерну вести перемовини або укладати контракти з компанією «Вектор-В» та її керівником».
Віталій Жуков дійсно не має вироків за жодною з підозр, отриманих після розслідування. Однак матеріали судових справ показують, що це не результат виправдання. Два провадження про хабарі закрили за строками давності, одна справа про податки залишається в суді.
Навесні 2019 року Військова прокуратура ГПУ вручила Жукову та його партнеру Андрію Рогозі підозри у справі про несплату податків ТОВ «Оптимумспецдеталь», через яку вони торгували з оборонними заводами. Податкові борги становили 27 мільйонів гривень. Прокуратура намагалася закрити провадження після компенсації збитків, але суд відмовився. Розслідування продовжило НАБУ, розширивши його до корупційних статей.
Літом 2020 року, коли МОУ та ГК ЗСУ погоджували розробку боєприпасів новій фірмі Жукова, детективи вручили йому нову підозру про несплату податків у розмірі 46 мільйонів гривень. Слідство називало Жукова організатором схеми. Підозри отримали також партнер Рогоза, працівник, на якого оформили «Оптимумспецдеталь», бухгалтерка та двоє осіб, через чиї конвертцентри виводили гроші з оборонних контрактів.
У серпні 2020 року, коли міністр оборони Андрій Таран та начальник Генштабу Руслан Хомчак відкривали ДКР «Мигдаль», НАБУ повідомило Жукову про підозру в першій корупційній справі. Йшлося про хабар Сергію Філоненку, директору «Ізюмського приладобудівного заводу». У переписках Жукова, оприлюднених журналістами, було листування з Філоненком щодо передачі йому грошей у доларах та гривні, названих «цукерками в зелених і сірих обгортках».
За даними слідства, завод Філоненка уклав з фірмою Жукова контракт на поставку деталей. Поставок не було, але завод перекинув фірмі 1,3 мільйона гривень. Третина залишилася на рахунках Жукова, решту заобналили й передали Філоненку 500 тисяч гривень та 15 тисяч доларів. Це провадження закрили наприкінці жовтня, звільнивши Жукова від відповідальності через спливання строків давності. Однак у судовій ухвалі зазначено, що слідством зібрані докази, які підтверджують описані факти.
На відміну від Жукова, якого підозрювали у наданні неправомірної вигоди, у Гладковського, якого підозрюють в її отриманні, строки давності ще не спливли. Обвинувальний акт за зловживання впливом скеровано до суду в квітні 2021 року.
Жуков заплатив Ігорю Гладковському, сину замсекретаря РНБО Олега Гладковського, 35 тисяч доларів за вплив на посадовця Павла Букіна. Це мало спонукати керівника «Укрспецекспорту» надати 7 мільйонів гривень фінансової допомоги Житомирському бронетанковому заводу, щоб той розплатився з «Оптимумспецдеталлю» за запчастини. За даними слідства, завдяки Гладковському-молодшому «Оптимумспецдеталь» отримувала преференції під час укладення договорів та розрахунків з концерном, за що він отримував неправомірну вигоду орієнтовно 50 відсотків від загальної суми прибутку учасників схеми.
Лишається одна «жива» справа щодо Жукова. САП повторно скерував до суду справу про податки та легалізацію коштів на оборонних контрактах. Раніше Жуков погодився на угоду зі слідством – визнати вину, отримати п'ять років з випробувальним терміном один рік та сплатити чотири мільйони гривень. Суд угоду не затвердив.
Майбутня співпраця компанії Жукова з концерном викликає занепокоєння через питання розміру відрахувань «Вектору» за розробку. З переписок Жукова за 2016–2017 роки видно, що раніше він разом із партнерами продавав оборонним заводам товари втридорога.
У переписках, наявних у Bihus.Info, є листування Жукова та Рогози з посадовцями концерну щодо постачання боєприпасів для гранатометів. Цей кейс не потрапив до розслідування «Армія. Друзі. Бабки», оскільки контракт не був реалізований.
Жуков ще в листопаді 2016 року намагався вмовити Павла Букіна дозволити йому поставити ВОГи, обіцяючи велику маржу за завищеною ціною. Букін відмовив, пояснивши, що ціни виробників не секрет і за таку поставку можна отримати кримінальну відповідальність. У переписці Жуков пропонував поставляти боєприпаси за 58 доларів, тоді як ціна на болгарському заводі становила 24,5 євро. Букін вказав, що навіть з урахуванням транспортних витрат максимальна ціна не повинна перевищувати 27–28 євро.
Наступного дня партнер Жукова Андрій Рогоза запропонував директору «Спецтехноекспорту» Павлу Барбулу везти ВОГи через Ізраїль, де їм вкажуть потрібну ціну закупки в контракті. Рогоза намагався обійти Букіна, посилаючись на те, що питання контролюється на вищому рівні.